ВСТУП……………………………………………………………………...2
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження….………6
1.1. Теоретичні підходи до розуміння сутності геополітичної боротьби
за Україну з боку зовнішніх акторів і геополітична цінність
України………………………………………………………………………
…….6
1.2. Стан наукової розробки та аналіз джерельної
бази…………………………………………………………………………...
18
РОЗДІЛ 2. Зовнішньополітична боротьба за Україну в умовах
«Євромайдану» та «Революції» (листопад 2013 р. - лютий 2014 р.)
…………………...…………………………………….………….22
2.1. Зовнішні чинники внутрішньої кризи в Україні…………………...22
2.2. Зовнішньополітична боротьба за Україну в умовах початкового
етапу Євромайдану (21-30 листопада 2013 р.)………………………….45
2.3. «Революція»: позиція та вплив Росії, Заходу та української
влади…………..……………………………………………………….67
РОЗДІЛ 3. Зовнішньополітична боротьба за Україну в контексті
кризи у Криму та війни на Донбасі (березень 2014 р. - травень 2015
р.)…………………………………………………………………………101
3.1. Кримська криза як прояв геополітичного протистояння Заходу та
Росії……………………………………………………………………….101
3.2. Війна на Сході України: позиція та роль Росії та Заходу………...118
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….129
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..…...132
ANNOTATION………………………………………………………….161
В листопаді 2013 року в Україні розпочалась найбільш гостра за всю
історію незалежності внутрішня криза. За останні півтора роки Україна
пережила кровопролитні і трагічні події «Революції», втратила Кримський
півострів та занурилася в затяжний збройний конфлікт на сході країни, що
має ознаки громадянської війни, який триває по сьогоднішній день і
перспективи вирішення якого є доволі невизначеними. Аналіз всього спектру
внутрішніх потрясінь, які сколихнули та продовжують розхитувати Україну,
дозволяє зробити висновок, що підгрунття та рушійні сили української кризи
не є суто внутрішньо українськими, а умови кризи сформували плацдарм для
геополітичного протистояння зацікавлених в контролі за геополітичним
полем України міжнародних гравців.
В усіх сучасних масштабних кризах, будь то «кольорові революції»,
події «Арабської весни» чи війна в Сирії, неодмінно простежуються
геополітичні інтереси окремих міжнародних дійових акторів. Українська
криза в цьому плані не стала винятком. Внутрішня криза в Україні – це криза
геополітичного масштабу. Відомо, що на території України здавна
перетинаються полярні геополітичні інтереси вагомих геополітичних гравців
– провідних держав Заходу та Російської Федерації. Час «Ч» для активізації
прямого зовнішньополітичного протиборства за вплив на геополітично
важливу територію України настав з початком української кризи. Дане
протиборство мало яскраво виражений характер та чітко проявлялось в її
перебігу. Дана робота - це спроба вивчення особливостей практичного
вираження геополітичної дуелі за Україну в умовах внутрішньої кризи з
листопаду 2013 р. по травень 2015 р. Верхня хронологічна межа визначена
часом написання цієї праці. Хоча, зрозуміло, що перспективи вирішення цієї
внутрішньодержавної кризи ще не проглядаються на сьогоднішній день.
4
Важливість дослідження боротьби за Україну зовнішніх акторів в
умовах внутрішньої кризи зумовлена тим, що ґрунтовний аналіз цієї
проблеми дає унікальну можливість зрозуміти, в чому проявляється
зовнішньополітичне протиборство за Україну, що насправді спонукало той
чи інший сценарій розвитку подій під час української кризи, чиї геополітичні
інтереси криються за тими чи іншими подіями та яка справжня роль
провідних країн Заходу і Російської Федерації в перебігу української кризи,
яка виснажує народ України з листопада 2013 р. і по сьогоднішній день.
Актуальність теми даної роботи обумовлена двома фактами: поперше, робота присвячена дослідженню найбільш актуальних подій та
процесів, одні з яких відбулися в недавньому минулому (півтора роки тому), а
інші тривають і по нині; по-друге, дана тема на сьогоднішній день ще не була
об’єктом ґрунтовних наукових досліджень, а, отже, не є належно вивченою,
що робить її певною мірою унікальною.
Мета роботи - всебічно дослідити особливості боротьби за Україну
зовнішніх гравців в умовах внутрішньої кризи в період з листопада 2013 р. по
травень 2015 р.
Мета обумовлює наступні завдання даної роботи:
- проаналізувати концептуально-теоретичні основи
геополітичного протиборства, а також пояснити суть методів та форм
досягнення геополітичних цілей;
- пояснити та обґрунтувати цінність України, як об’єкта
зовнішньополітичної боротьби;
- охарактеризувати зовнішньополітичні чинники внутрішньої
кризи в Україні;
- розкрити особливості та механізми зовнішньополітичної
боротьби за Україну в умовах Євромайдану та «Революції»;
- проаналізувати характерні риси зовнішньополітичної
боротьби за Україну в контексті Кримської кризи та війни на сході.
5
Об’єкт дослідження – політика міжнародних акторів (Заходу та Росії)
щодо України.
Предмет дослідження – особливості боротьби за Україну з боку Заходу
і Російської Федерації в умовах внутрішньої кризи (листопад 2013 р.-травень
2015 р.)
Хронологічні рамки охоплюють період з 2010 року по травень 2015
року. Більша частина роботи обмежена хронологічними рамками з листопаду
2013 р. по травень 2015 р.
Географічні рамки дослідження обмежуються територією України. В
певних частинах роботи географічні рамки також охоплюють територію
Північної Африки, Центральної Азії та Південно-східної Європи.
При опрацюванні вихідної інформації були використані
загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення;
серед емпіричних методів у роботі використано метод аналізу документів.
Вагому роль в написанні роботи відіграло використання дедуктивного та
індуктивного методів.
Практичне значення одержаних результатів дослідження. Дана
робота є першим комплексним дослідженням факту геополітичної боротьби
за Україну в умовах внутрішньої кризи в Україні періоду 2013-2015 р.р.
Відповідно, практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що
основні положення, фактичні дані, умовиводи та висновки дослідження
дають можливість для формування нових уявлень про дану проблематику та
можуть бути використані для подальших наукових досліджень.
Дана робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків,
списку використаних джерел та анотації. Список використаних джерел
містить 256 пунктів.
В результаті проведеного дослідження та аналізу особливостей
боротьби за Україну зовнішніх акторів в умовах внутрішньої кризи в період з
листопаду 2013 р. по травень 2015 р. можна зробити наступні висновки.
По-перше, в другій половині ХХ американськими та британськими
теоретиками геополітики створено теорію непрямих геополітичних дій, суть
якої зводиться до використання нових, невійськових механізмів та технологій
досягнення важливих геополітичних цілей. Ознаки практичного застосування
нових концептуальних підходів до ведення геополітичної боротьби мали
масштабні регіональні кризи двох останніх десятиліть. Таким чином,
геополітична боротьба за країну, з допомогою латентних інструментів та
механізмів – це не аморфні конспірологічні судження, а науково обґрунтована
технологія, яка не тільки допускається в теорії, а й застосовується на
практиці. Події в Україні (листопад 2013 р. – травень 2015 р.) повністю
вписуються в іншу геополітичну теорію з концепції непрямих дій -
технологію керованого хаосу, розроблену в другій половині ХХ століття С.
Манном та розвинену Дж. Шарпом. Отже, теоретична основа геополітичної
боротьби за контроль над країною, що становить геополітичну ціль давно
сформована.
По-друге, цінність України як об’єкта зовнішньополітичної боротьби
зумовлена стратегічно важливим геополітичним положенням. Особлива
цінність геополітичного простору України визначається багатьма чинниками,
серед яких географічне розташування країни між двома сильними
геополітичними потугами та двома різними цивілізаційними вимірами;
доступ до геополітично важливих морів тощо. Особливу геополітичну роль
для України відведено у працях Х. Маккіндера та Зб. Бжезинського. Перший
досягнення правління світом пов’язує зі встановленням контролю над
Східною Європою (частиною якої є Україна) яка є ключовою частиною
«хартленда». Другий приписує Україну до числа важливих геополітичних
139
центрів – країн, що є об’єктами геополітичного впливу, контроль над якими є
стратегічно важливим.
По-третє, аналіз передумов внутрішньої кризи в Україні дозволяє
зробити висновок про те, що зовнішньополітична боротьба за Україну в
більш латентній формі велась з часу приходу до влади В. Януковича в 2010 р.
З 2010 р. по 2013 р. більш активною в цьому плані була Росія, керівництво
якої намагалось всіма можливими способами долучити Україну до
євразійських інтеграційних утворень. В 2012 – 2013 рр. активну латентну
боротьбу проводить Захід, що виражалось в реалізації елементів мякої сили,
кібердипломатії і публічної дипломатії, як, наприклад, спеціальних тренінгів
програми «Техкемп».
По-четверте, період Євромайдану та Революції – час найбільш
активного зовнішньополітичного протиборства «головним призом» в якому
була Україна. Перемога Євромайдану та Революції означала перемогу США
та Заходу. Тому для Заходу було важливим не тільки підтримувати
Євромайдан, а й всіляко сприяти його перемозі. Власне це Захід вдало і
робив: антивладні протести в Києві отримували політичну підтримку Заходу,
західні дипломати та високопосадовці різних рангів були частими гостями на
Майдані (всупереч всім нормам дипломатичного протоколу та етикету), в
посиленому режиму з боку Заходу здійснювався політичний тиск на
українську владу. Поворотним моментом всієї «Революції» став розстріл
демонстрантів на Майдані. На жаль, з’ясування всіх особливостей цієї
трагічної події ще не отримало своєї належної оцінки з боку представників
української влади. В підсумку, результатом зовнішньополітичної боротьби за
Україну в умовах Євромайдану та Революції була повна перемога Заходу.
По-п’яте, антивладні протести на сході України після перемоги
Євромайдану, які пізніше переросли в затяжний збройний конфлікт, з-поміж
іншого, були використані Росією задля загострення ситуації в Україні, однак,
з іншою метою і технологією виконання ніж під час кримської кризи. На
відміну від Криму, Донбас не носить такого вагомого геостратегічного
140
значення, однак, його можна було використати з іншою, не менш важливою
для російських інтересів, метою. Інтереси Росії в контексті війни на сході
присутні, про що свідчить позиція РФ по відношенню до «республік».
Російська влада сподівається, що існування ЛНР та ДНР унеможливить
встановлення більшого впливу на Україну з боку США. Вірогідно, цим і
пояснюються дії Росії, керівництво якої неодноразово заявляло про
побоювання щодо можливого входження України в НАТО та розміщення біля
кордонів РФ натівських військових комплексів. Існування проросійських
республік гальмує досягнення пріоритетної геополітичної цілі США – більш
ефективиного впливу на Україну. Впливові західні держави підтримують
офіційний Київ у встановленні контролю над тимчасово непідконтрольними
територіями. Таким чином на сьогоднішній день можна констатувати, що для
РФ Донбас є інструментом «утримання» України, а для Заходу – перешкодою
в процесі досягнення пріоритетних геополітичних цілей.
Помощь студентам и аспирантам в выполнении работ от наших партнеров
