Тип работы:
 Предмет:
 Язык работы:


МОВНІ ЗАСОБИ ОЗНАЧЕННЯ КАТЕГОРІЇ «ОБРАЗ АВТОРА» (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ)

Работа №8386

Тип работы

Дипломные работы, ВКР

Предмет

филология

Объем работы88 стр.
Год сдачи2013
Стоимость5350 руб.
ПУБЛИКУЕТСЯ ВПЕРВЫЕ
Просмотрено
729
Не подходит работа?

Узнай цену на написание


ВСТУП............................................................................................................... 3
РОЗДІЛ І. ЛІНГВІСТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КАТЕГОРІЇ «ОБРАЗ АВТОРА»……………………………………………………………………….
7
1. 1. Становлення мовної категорії «образ автора»………………………………... 7
1. 2. Чинники формування художнього мовомислення О. Кобилянської………... 12
РОЗДІЛ ІІ. ЗАСОБИ МОВНОГО ВИРАЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ «ОБРАЗ АВТОРА» У ТВОРЧОСТІ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ …………..………………..
19
2. 1. Заголовок як текстуальний засіб реалізації образу автора…………………... 19
2. 2. Епіграф – виразник авторської мислетворчості……………………………… 21
2. 3. Визначення митцем жанру твору як відображення образу автора………….. 23
2. 4. Форма викладу змістово-фактуальної інформації……………………………. 24
2. 5. Вибір «вихідної точки» зображення й авторська позиція …………………... 26
2. 6. Ритмомелодика твору як відображення образу автора……………………..... 28
2. 7. Авторський лексико-фразеологічний арсенал………………………………... 29
2. 8. Графемні засоби – виразники образу автора…………………………………. 31
РОЗДІЛ ІІІ. ЕЛЕМЕНТИ ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ ХУДОЖ-НЬОГО ТЕКСТУ У ШКОЛІ…………………………………………………..
40
3. 1. Місце ЛАХТу у шкільному курсі української мови......................................... 40
3. 2. Аналіз мовотворчості О. Кобилянської на уроках української літератури… 44
3. 3. Проблема образу автора у художньому творі в ЗОШ....................................... 47
3. 4. Специфіка факультативних занять з ЛАХТу..................................................... 51
ВИСНОВКИ....................................................................................................... 54
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................................... 60
ДОДАТКИ
Додаток А. Цикл уроків з теми «Лінгвістика тексту» (9 клас)…………………… 68
Додаток Б. Конспект уроку української літератури на тему «Образи повісті О. Кобилянської «Земля». Духовні орієнтири твору» (10 клас)……………...…...
78
Додаток В. Тематика учнівських творів за творчістю О. Кобилянської (10 клас). 87
Максімова_виступ.doc
Максімова_презентац.ppt

Художній текст як явище мистецтва слова є комплексним: воно мистецьке і психологічне, інтелектуальне і соціальне; це своєрідний мовленнєво-словесний акт між автором і читачем, що здійснюється за допомогою слова. Серед різноманітних напрямів вивчення літературних творів в останні роки надзвичайно активно розробляється лінгвістичний аналіз художнього тексту. Він синтезує в собі елементи різних дисциплін: мовознавства, стилістики та літературознавства.
Центральною категорією лінгвістичного аналізу є образ автора. Наукове зацікавлення цією категорією пов'язане перш за все з її здатністю, висловлюючи суть художнього твору, об'єднувати його композиційно-структурні та мовні особливості в нерозривне ціле. Дослідження категорії «образ автора» належить до актуальних проблем різних галузей філологічних наук – лінгвістики, стилістики, поетики, наратології. У цьому контексті значної ваги набуває лінгвістичний аналіз мовної репрезентації образу автора у текстах художніх творів. Тож теоретичні аспекти вивчення категорії «образ автора» привертали увагу багатьох дослідників, зокрема таких, як В. Виноградов, М. Шанський, М. Бахтін, Б. Корман, Ю. Шерех, М. Крупа та ін. Сьогодні, на жаль, бракує відповідних україномовних термінів, є обмаль узагальнюючих робіт, а також тих досліджень, у яких би вивчалися особливості образу автора в окремих літературних жанрах чи творах різних письменників.
Розуміння образу автора випливає із природи і психології художньої творчості, про що писав свого часу О. Потебня: поет-лірик "пише історію своєї душі й одночасно історію своєї доби" [64, с. 256]. Причому йдеться не лише про поезію, а й про епічні твори, великі художні полотна, в яких сфокусовано і своєрідне бачення дійсності, і власні думки про неї, і власний, ще ніким не знайдений спосіб їх висловити.
До таких майстрів художнього слова в українській літературі належить Ольга Кобилянська, котра назавжди увійшла своєю творчістю в історію вітчизняної белетристики. Сучасне літературознавство відводить їй місце одного з перших українських авторів-модерністів, художні здобутки якого засвідчили європейський рівень української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст. З іменем О. Кобилянської в українській прозі пов’язане опрацювання нової теми – долі освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. Кожен твір письменниці вражає поетичністю, витонченістю й глибиною зображення характерів, особливо жіночих, за що дослідники літератури називають її твори енциклопедією жіночої душі. Це письменниця глибоких душевних переживань, напруженої думки, ліричних настроїв. Творча спадщина письменниці дослідувалась у працях багатьох лінгвістів, однак мовну специфіку відображення образу автора у просторі жіночої прози О. Кобилянської ще не було вивчено, що й зумовило актуальність нашого дослідження, викликаного потребою знайти універсальний підхід, який би дозволив виробити ефективні прийоми лінгвістичного аналізу усього творчого доробку мисткині в його формально-змістовій цілісності, у єдності художньої системи.
Мета дипломної роботи – провести цілісний і комплексний аналіз мовних засобів означення категорії «образ автора» у творчості О. Кобилянської, розкрити мовленнєву структуру образу автора як стрижневої одиниці ідіостилю письменниці у контексті загальноукраїнських тенденцій утвердження багатоаспектного функціонального потенціалу української літературної мови.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) з’ясувати специфіку лінгвістичного обґрунтування категорії «образ автора», уточнити зміст цієї категорії на сучасному етапі мовознавчих досліджень;
2) проаналізувати та систематизувати теоретичні засади категорії «образ автора»;
3) розглянути джерела та чинники формування О. Кобилянської як мовленнєвої особистості;
4) з’ясувати національну специфіку образу автора у творчості митця;
5) дослідити лексико-стилістичний аспект образу автора у творчості О. Кобилянської;
6) проаналізувати прийоми мовленнєвої організації тексту з погляду категорії «образ автора» у творчості письменниці;
7) визначити методи і прийоми проведення лінгвістичного аналізу тексту, пов’язаного з категорією «образ автора», у загальноосвітній школі.
Отже, об’єктом дослідження стала категорія «образ автора» у прозовій спадщині О. Кобилянської.
Предмет дослідження – мовна структура образу автора, його лексико-стилістичний аспект, прийоми мовленнєвої організації тексту з погляду цієї категорії у творчості О. Кобилянської.
Матеріал для дослідження – художні твори Ольги Кобилянської (новели, повісті тощо).
Методи дослідження. У роботі застосовано описовий метод дослідження, методи лінгвістичного спостереження, класифікації та систематизації, які полягають у тому, що мовні явища розбивають на окремі групи на основі подібних ознак, виявлених через їх зіставлення та узагальнення. У дослідженні також використано метод семантико-стилістичного аналізу, який допомагає розкрити смислову й стилістичну своєрідність мовних засобів та закономірності їх використання, і метод структурно-функціонального аналізу, спорадично – статистичний метод.
Наукова новизна одержаних результатів. У дипломній роботі на широкому фактичному матеріалі вперше проведено цілісне і комплексне дослідження мовних засобів означення категорії «образ автора» у творчості О. Кобилянської, проаналізовано мовленнєву структуру образу автора у творчості письменниці, з’ясовано специфіку лексико-стилістичної та композиційно-мовленнєвої структури її прозових творів.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що на широкому мовному і літературному матеріалі поглиблені окремі аспекти теорії образу автора і з’ясована роль цього образу в мовленнєвій структурі текстів творів одного з перших українських авторів-модерністів української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Практичне значення роботи полягає у можливості використання теоретичних міркувань та опрацьованого матеріалу в практиці викладання у вищій школі курсів історії української літературної мови, лінгвістичного аналізу художнього тексту, стилістики, створення спецкурсів з цих дисциплін, а також для поглибленого вивчення творчості О. Кобилянської в курсі української літератури в загальноосвітній школі.
Апробація дослідження. Основні положення дипломної роботи оприлюднені на університетській звітно-науковій конференції викладачів та студентів Хмельницького національного університету, на ІІ Міжнародній науковій конференції молодих учених «Мова і соціум: етнокультурний аспект» (Бердянський державний педагогічний університет, 27 28 вересня 2012 року) та викладені у статті, поданій до друку у збірнику наукових праць „Поділля. Філологічні студії” (Хмельницький, 2013).


Возникли сложности?

Нужна помощь преподавателя?

Помощь в написании работ!
ДИПЛОМНЫЕ МАГИСТЕРСКИЕ ДИССЕРТАЦИИ
КУРСОВЫЕ СТАТЬИ ВКР

Категорія образу автора – одна із центральних у сучасній лінгвостилістиці. Вивчення проблеми образу автора почалося ще у 20 х роках ХХ ст. з праць В. Виноградова і його концепції образу автора як стильового центру окремого художнього твору і творчості письменника в цілому. Вагомий внесок у дослідження категорії образу автора здійснив Ю. Шерех, який ґрунтовно розвинув і доповнив теорію образу автора як засобу комплексного дослідження мови художнього твору. Принципово нова концепція автора як учасника художньої події належить М. Бахтіну, котрий вважав, що автор у своєму тексті "повинен перебувати на межі створюваного ним світу як активний творець, бо вторгнення його в цей світ руйнує його естетичну стійкість". У сучасному українському мовознавстві розглядові та дослідженню категорії образу автора присвячують свої праці Н. Сологуб (мовний світ у творчості О. Гончара), О. Чехівський (образ автора та індивідуальний стиль), а також М. Крупа, яка поглибила теоретичні засади категорії образу автора.
Художній текст відтворює авторську картину світу, визначаючи систему духовних цінностей письменника, його оцінку дійсності, тож перед науковцями виникає завдання вивчення образу автора як категоріальної об’єднувальної одиниці. Індивідуальність письменника, його світосприйняття стають домінантними в наукових дослідженнях. Мова художнього стилю постає не як сукупність мовних засобів окремих рівнів та сукупність тропів, а як художня цілісність, як текст, яким “диригує” особистість автора, його світогляд.
Автор – внутрішньотекстова, але й одночасно позатекстова категорія – виявляється доступним для спостереження лише в опосередкованому стані, через сукупність форм його оприявнення в художньому творі. Дослідження проблеми автора і його різноманітних проявів у художньому тексті має велике значення, бо від цього залежить розуміння своєрідності, ваги авторської творчої ідеї, в ім’я якої написаний художній твір.
Творчість О. Кобилянської репрезентує характерну для естетики кінця ХІХ – початку ХХ століття авторську свідомість в художньому творі, що передусім обмежується чуттєвою формою. Складним і суперечливим був життєвий і творчий шлях О. Кобилянської, сповненим сумнівів, розчарувань, і це позначилося на її творчості, на мовному осмисленні дійсності. Її твори пронизані філософськими роздумами, в яких ми спостерігаємо сам процес мислення буковинської письменниці, людини з надзвичайними інтелектуальними здібностями, що збагатила українську літературу гуманістичною проблематикою, галереєю героїв, які проходять шлях від ідеї внутрішнього вдосконалення людини до активної дії. Письменниця пропагувала вічні духовні цінності, любов до людини, представила світові неповторні образи, наділені національним колоритом і гуманістичним пафосом.
На формування образу автора у творчості О. Кобилянської великий вплив мали родинні, соціальні обставини життя юної і зрілої мисткині та поєднання в її характері найкращих українських та європейських рис. Це знайшло своє відображення в жанровому, тематичному, стилістичному спрямуванні творчості та відповідній словесно-образній структурі її текстів.
До засобів мовного вираження категорії «образ автора» у творчості О. Кобилянської належать заголовки художніх текстів, епіграфи, визначення митцем жанру твору, форма викладу змістово-фактуальної інформації, авторський вибір «вихідної точки» зображення дійсності, ритмомелодика творів, лексико-фразеологічний арсенал автора, графемні засоби вираження образу мисткині.
Відправною точкою лінгвістичного аналізу художнього тексту є заголовок – важливий стимул, що налаштовує читача на сприйняття основних тем, образів та ідей твору. У творчості О. Кобилянської він координується із семантикою тексту, є тією домінантою, яка утворює в художньому творі смислову та емоційну єдність. Епіграф – це явний авторський знак, який вказує адресату специфіку інтерпретації тексту. У творчості О. Кобилянської епіграфи акцентують увагу читача на морально-етичних проблемах, бо для мисткині важливо пояснити причини того, що сталося, дослідити психологію кожного персонажа.
Жанрове визначення самого автора не завжди співпадає із визначенням критиків та дослідників, а інколи й сам автор щодо жанру одного й того ж твору висловлюється по-різному. Цікавою в цьому сенсі є “жанрова історія” повісті О. Кобилянської „Земля”. Свій твір „Земля” письменниця називає то романом, то повістю, то оповіданням. Авторське визначення жанру виступає, по суті, тим основним знаком, що спрямовує читача на відповідне сприймання художнього твору Як форма викладу змістово-фактуальної інформації у творчості О. Кобилянської привертають увагу лист («Лист засудженого вояка до своєї жінки») і щоденник («Царівна», «Через кладку»). Вони допомагають встановити максимальну довіру і сприяють інтимізації психологічного контакту між автором і читачем. Прийом передоручення авторської мови тому, хто веде щоденник, психологізує твір, робить його максимально щирим і вірогідним.
«Вихідна точка» зображення дійсності зумовлює вибір як змістово-фактуального матеріалу, так і відбір мовних засобів. Повістувальна манера, характерна прозі О. Кобилянської, в цілому тяжіє “переключення” різних точок зору, які в той же час об’єднані, співставлені і осмислені в єдиній, з’єднуючій їх свідомості автора. Герої творів О. Кобилянської втілюють в собі найкращі інтенції самої авторки. Авторська позиція спрямована на розкриття внутрішнього світу героїв. Ритмомелодика – невід'ємна ознака художнього тексту, peпрезентант індивідуального авторського відчуття та переживання зображеного і безперечного мистецького хисту письменника. Характер ритмомелодики часто підказує назва твору: пор. в О. Кобилянської «Битва», «Покоpa».
У мовній тканині творів О. Кобилянської відображене усе словникове багатство української мови. Особливо високохудожнім у творах О. Кобилянської є авторське використання діалектизмів, елементів покутсько-буковинського говору, причому народна розмова, бесіда звучить не спрощено, не виглядає примітивною, а є внутрішньо-органічною, невіддільною субстанцією її творів. Діалектизми у творчості О. Кобилянської відіграють важливу стилетворчу та образотворчу роль, дають змогу повніше зрозуміти авторський задум, образи героїв, їх вчинки.
Із графемних засобів означення образу автора у творах О. Кобилянської репрезентовані виділення шрифтом слова, словосполучення, частини речення чи й цілого речення. Для акцентуалізації шрифтом авторської думки використані графічні виділення рідною мовою (наприклад, у повістях «Людина», «В неділю рано зілля копала...», у новелах «Думи старика», «За готар», «Мужик»), іншомовна графіка («Людина», «Valse melancolique», «Мужик», «Апостол черні»), виділення за допомогою лапок («Людина», «Ідеї»).
Проблема образу автора в контексті лінгвістичного аналізу художнього тексту знаходить своє відображення у загальноосвітній школі. На сучасному етапі становлення національної системи освіти України завдяки гуманістичним і демократичним зрушенням у світогляді, науці й культурі особлива увага приділяється вивченню специфіки художнього тексту. За чинною програмою учні пишуть перекази, твори, рецензії, відгуки, анотації, ведуть читацькі щоденники, відповідають на уроках та ін. У шільних підручниках з «Рідної мови» пропонуються завдання, які пов’язані з текстом: зокрема, текст, його ознаки, детальний усний переказ тексту, типи мовлення, лист, адреса, діалог, твір-опис предмета за власними спостереженнями в художньому стилі мовлення, твір-роздум на основі власного досвіду, детальний переказ тексту розповідного характеру з елементами роздуму тощо. Учні вчаться розрізняти стилі мовлення – художній та нехудожній, передбачаються мовленнєві ситуації, твори-описи природи за картиною, за власним спостереженням, твір-опис приміщення, твір-роздум про вчинки людей, твір-оповідання на основі побаченого, контрольний детальний переказ тощо. Учні повинні вміти робити мовний аналіз текстів, розуміти, які лінгвістичні засоби створюють певне емоційно-експресивне забарвлення художнього тексту. Вивчення лінгвістичного аналізу не лише допоможе учням краще зрозуміти твори відомих авторів, але й дасть ґрунтовні теоретичні знання для створення власних текстів.



1. Авраменко О. М. Українська мова та література. Збірник текстових завдань / О. М. Авраменко, Л. Т. Коваленко. – [вид. 2-е, випр. і доповн.]. – К. : Грамота, 2008. – 212 с.
2. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. – М. : Советская энциклопедия, 1966. – 608 с.
3. Бахтин М. М. Автор и герой в эстетической деятельности / М. М. Бахтин // Эстетика словесного творчества. – М. : Искусство, 1986. – С. 9 191.
4. Белова Н. А. Филологический анализ художественного текста: реализация интеграции лингвистического и литературоведческого подходов в школе : учебно-методическое пособие / Н. А. Белова. – Саранск, 2008.
5. Біла О. С. До питання про ритмічну організацію повісті О. Кобилянської «Земля» / О. С. Біла // Творчість О. Кобилянської у контексті української та світової літератури (до 125-річчя з дня народження письменниці). – Чернівці : ЧДУ, 1988. – С. 42–48.
6. Білоус Н. Феміністична проблематика прози Ольги Кобилянської / Н. Білоус // Українська мова і література в школі. – 1999. – №1. – С. 36 – 38.
7. Бондаренко Н. В. Українська мова : підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закл. з навчанням рос. мовою / Н. В. Бондаренко, А. В. Ярмолюк. – К. : Освіта, 2005. – 272 с.
8. Будагов Р. А. Поэтика заголовков в "Дон-Кихоте" Сервантеса / Р. А. Будагов // Писатели о языке и язык писателей. – М. : МГУ, 1984. – 280 с.
9. Валгина Н. С. Русская пунктуация: принципы и назначение : пособие для учителей / Н. С. Валгина. – М. : Просвещение, 1979. – 125 с.
10. Виноградов В. В. О теории художественной речи / В. В. Виноградов. – М. : Высшая школа, 1971. – 239 с.
11. Выготский А. С. Психология искусства / А. С. Выготский. – М. : Искусство, 1986. – 573 с.
12. Вознюк В. Про Ольгу Кобилянську: Нові матеріали. Роздуми. Знахідки / В. Вознюк. – К. : Дніпро, 1983. – 183 с.
13. Гаврилюк О. Тема духовного розкріпачення жінки у творчості О. Кобилянської / О. Гаврилюк // Дивослово. – 2006. – №4. – С. 15 – 18.
14. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / И. Р. Гальперин. – М. : Наука, 1981. – 320 с.
15. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів / Д. І. Ганич, І. С. Олійник. – К. : Вища школа, 1985. – 360 с.
16. Гоца Н. М. Проблема визначення поняття «стиль» жанру роману та методи його аналізу / Н. М. Гоца // Філологічні трактати. Т. 1. №3-4. – Суми : Видавництво СумДУ, 2009. – С. 32–42.
17. Грицюк Л. Ф. До питання про лінгвістичний статус заголовка / Л. Ф. Грицюк // Мовознавство. – 1989. – № 5. – С. 55–58.
18. Гуйванюк Н. Діалектний текст як лінгвокогнітивна одиниця / Н. Гуйванюк, Н. Руснак // Українська мова. – 2003. – №2. – С. 102–109.
19. Гундорова Т. Femina melancholia. Стать і культура в ґендерній утопії Ольги Кобилянської / Гундорова Т. – К. : Критика, 2002. – 272 с.
20. Ґрещук В. Південно-західні діалекти в українській художній прозі : нарис / Василь Ґрещук, Валентина Ґрещук. – Івано-Франківськ : Вид-во Прикарпатського нац. ун-ту імені Василя Стефаника, 2010. – 309 с.
21. Дащенко Н. Лінгвістика тексту і основи лінгвоаналізу / Н. Дащенко. – Тернопіль, 2002. – 182 с.
22. Демський М.Т., Краснова Л. В. Словник метамови інтерпретатора художнього тексту / М.Т. Демський, Л. В. Краснова. – К., 1994. – 280 с.
23. Демченко І. Особливості поетики Ольги Кобилянської / І. Демченко. – К. : Твім інтер, 2001. – 208 с.
24. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – поч. ХХ ст. / І. Денисюк. – К. : Вища школа, 1981. – 215 с.
25. Дзюба І. Читаючи Кобилянську (кілька зіставлень) / І. Дзюба // Українська мова і література в школі. – 1986. – №2. – С. 20–27.
26. Єрмоленко С. Говіркове багатоголосся сучасної української прози [Електронний ресурс] / Світлана Єрмоленко // Українознавство : електр. наук. фахове вид. / за ред. Петра Кононенка. – 2008. – № 1. – С. 195–205. – Режим доступу : www. ualogos.kiev.ua
27. Єщенко Т. А. Лінгвістичний аналіз тексту : навч. посіб. / Т. А. Єщенко. – К. : ВЦ “Академія”, 2009. – 264 с.
28. Жижченко Л. Жанрова своєрідність повісті О. Кобилянської „Земля” / Л. Жижченко // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т. 17. – Донецьк : Східний видавничий дім, 2007. – С. 42–48.
29. Збірник програм курсів за вибором і факультативів з української літератури / за загальною ред. К. В. Таранік-Ткачук. – К. : Грамота, 2011.
30. Іванишин В., Іванишин П. Пізнання літературного твору / В. Іванишин, П. Іванишин. – Дрогобич, 2003. – 168 с.
31. Ільчук Ю. Автор як генератор смислу в тексті / Ю. Ільчук // Наукові записки НаУКМА. Т. 17. Філологія. – К., 1999. – С. 17–22.
32. Калашник В. С. Діалектна лексика і фразеологія в оповіданні О. Кобилянської “Valse melancolique” / В. С. Калашник // Проблеми дослідження діалектної лексики і фразеології української мови: Тези доп. – Ужгород, 1978. – С. 144–145.
33. Климова Н. І. Роль епіграфу у вираженні концепту художнього твору / Н. І. Климова // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. № 20 (207). Ч. І. – К., 2010. – С. 50– 56.
34. Кобилянська О. Апостол черні / О. Кобилянська. – Тернопіль : Збруч, 1994.
35. Кобилянська О. Вибр. твори / О. Кобилянська. – К. : Дніпро, 1977. – 681 с.
36. Кобилянська О. Твори в 5-ти т. / О. Кобилянська. – К., 1963. – Т. 5.
37. Кобилянська О. Слова зворушеного серця. Щоденники. Автобіографії. Листи. Статті та спогади / О. Кобилянська. – К. : Дніпро, 1982. – 359 с.
38. Ковалик І. І., Мацько Л. І., Плющ М. Я. Методика лінгвістичного аналізу художнього тексту / І. І. Ковалик та ін .– К., 1984. – 260 с.
39. Ковальчук С. Цикл уроків з теми «Лінгвістика тексту» (9 клас) / С. Ковальчук // Українська мова і література в школі. – 2004. – №1. – С. 31–33.
40. Корман Б. Итоги и перспективы изучения проблемы автора / Б. Корман // Страницы истории русской литературы. – М., 1971.
41. Кочан І. М. Лінгвістичний аналіз тексту / І. М. Кочан. – К., 2008. – 346 с.
42. Криштанович О. В. Мовленнєва структура образу автора у творчості Ю. Федьковича : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / Оксана Василівна Криштанович. – Чернівці, 2005. – 18 с.
43. Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту : посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / М. Крупа. – Тернопіль, 2010. – 496 с.
44. Кузьмина Н. А. Эпиграф в коммуникативном просторе художественного текста / Н. А. Кузьмина // Вестник Омского университета. – 1997. – Вып 2. – С. 60–63.
45. Кухар-Онишко О. С. Індивідуальний стиль письменника : генезис, структура, типологія / О. С. Кухар-Онишко. – К. : Вища школа, 1985. – 173 с.
46. Кухаренко В. А. Інтерпретація тексту / В. А. Кухаренко. – Вінниця : Нова книга, 2004. – 272 с.
47. Куцевол О. Осмислення читачами епіграфа літературного твору як засобу експлікації інтертекстуальності / О. Куцевол // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія : філологія. – Вінниця, 2009. – Вип. 11. – С. 20–25.
48. Лапко О. А. Авторський голос у художній структурі творів Тодося Осьмачкиа” : автореф. дис. ... канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / Лапко Олена Анатоліївна. – Кіровоград, 2007. – 19 с.
49. Левченко Г. Зачарована казка життя Ольги Кобилянської. Психоаналітична студія / Г. Левченко. – К. : Книга, 2008. – 224 с.
50. Лесин В. М., Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів / В. М. Лесин , О. С. Пулинець. – К. : Радянська школа, 1965. – 360 с.
51. Лисиченко Л. Мовна картина світу та її рівні / Л. Лисиченко // Збірник Харківського історико-філологічного товариства: нова серія. Т.6.– Харків, 1998. – С. 140–146.
52. Літературознавчий словник-довідник / укл. Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. – К. : ВЦ «Академія», 1997. – 752 с.
53. Лотман Ю. М. Структура художественного текста / Ю. М. Лотман. – М. : Искусство, 1970. – 214 с.
54. Марко В. П. Художній твір на перехресті жанрово-стильових тенденцій Вісник Запорізького державного університету / В. П. Марко – Запоріжжя, 2001. – № 1. Філологічні науки. – С. 58– 61.
55. Матвіяс І. Діалектна основа української мови в першій половині ХІХ ст. / І. Матвіяс // Українська мова. – 2003. – №2. – С. 13–16.
56. Мельничайко В. Я. Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови / В. Я. Мельничайко. – К., 1986. – 246 с.
57. Наукові основи методики літератури : навчально-методичний посібник / за ред. Н. Й. Волошиної. – К. : Ленвіт, 2002. – 344 с.
58. Островська А. С. Про своєрідність авторської позиції в новелах О. Кобилянської / А. С. Островська // Наукові записки Харківського держ. пед. університету ім. Г. С. Сковороди / Серія літературознавство. – Харків, 1998. – Випуск 10 (21). – С. 93–105.
59. Пентилюк М. Концепція когнітивної методики навчання української мови / М. Пентилюк, А. Нікітіна, О. Горошкіна // Дивослово. – 2004. – № 8. – С. 5–9.
60. Пентилюк М. Теоретичні орієнтири сучасної української лінгводидактики / М. Пентилюк // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. № 22 (209). Ч. ІІ. – Луганськ, 2010. – С. 12–21.

Работу высылаем на протяжении 30 минут после оплаты.




©2025 Cервис помощи студентам в выполнении работ
.