ВСТУП
Розділ 1. Поетичний художній дискурс у сучасній лінгвістиці 6
1.1. Зміст і межі художнього дискурcу 6
1.2. Поетичний дискурс як явище комунікації 8
1.3. Перекладацький аспект поетичного дискурсу 11
1.3.1. Способи перекладу поетичних одиниць 13
Розділ 2. Метафора в художньому дискурсі 16
2.1. Види метафори
2.2. Функції метафори у поетичному дискурсі 20
2.2.1. Основні підходи до перекладу метафори 25
Розділ 3. Практичний розгляд образного простору метафори в
англомовному поетичному дискурсі 27
3.1. Властивості метафори у поетиці Вільяма Шекспіра 27
3.2. Аналіз функціонування метафори на прикладі уривку з
вірша Оскара Уайлда «Сад Ерота» (“The Garden Of Eros”) та
вірша «Мій голос» (My Voice) 31
3.3. Метафоризація у поетиці Персі Біші Шеллі 37
3.4. Аналіз перекладу метафоризованих елементів на
прикладі вірша Шарлоти Бронте «Life» 40
Розділ 4. Охорона праці та небезпека в надзвичайних ситуаціях 45
4.1. Організація роботи з охорони праці: законодавча та
нормативна база 45
4.2. Надзвичайні ситуації: небезпека СНІДу 49
ВИСНОВКИ 53
SUMMARY 56
Список використаних джерел 60
У нашому дослідженні розглядається образний простір метафори в поетичному дискурсі, а також особливості її перекладу в сфері поезії. Дослідженням цієї та суміжних тем займалися такі лінгвісти, як Макс Блек, О. О. Селіванова, Л. І. Бєлєхова, С. В. Черкашин, В. Н. Телія, Н. Д. Арутюнова, Г. О. Винокур та інші.
Базові терміни: дискурс, поетичний дискурс, метафоризація, стерта метафора, різка метафора, образний простір, метафоричний образ.
Мова і свідомість – два тісно пов’язаних між собою явища. Мова слугує однією з умов розвитку індивідуальної і колективної людської свідомості. Але інколи перешкодою між мовою та усвідомленням стає непорозуміння, пов’язане з культурною різницею. Посередником у взаєморозумінні людей різних культур є переклад. Він суттєво розширює кордони спілкування людей та можливості розвитку, які надає мова. Поетичне мистецтво базується на мові та мовленні як системі умовних знаків, яка надає об’єктивності нечуттєвим елементам мислення, які позбавлені форми та образу. Однак поетичний текст має відмінні механізми формування художнього змісту, оскільки його смисл суттєво відрізняється від змісту повсякденного мовлення, що зумовлює особливості перекладу поезії. Мова є одночасно і продуктом культури, і її важливою складовою. Таким чином просліджується зв'язок між дискурсом і культурою як соціальним явищем, дискурсом і текстом як явищем культури, дискурсом і мистецтвом.
Специфіка поетичного мовлення зумовлена специфікою поетичного дискурсу. Однією з особливостей поетичного дискурсу є те, що поетам постійно треба шукати нові форми вираження стійких реалій світу. Такі форми можуть бути дуже різноманітними і включати в себе велику кількість різних лінгвістичних явищ. У нашій роботі поступово розкривається поняття художнього дискурсу та поетичного дискурсу як складової художнього, розглядається їх значення як явища художньої комунікації, ведеться пошук оптимальних методів перекладу поетичних текстів. Особливу увагу звернено на поняття поетичного дискурсу, його відмінні риси та засоби виразності, що допомагають формувати поетичний дискурс. Серед таких окремо винесено метафору як складову частину образного мовлення, невід’ємного від поетичного дискурсу, при перекладі якої часто виникають труднощі.
Методи дослідження. В ході роботи над нашою темою використовувалися методи дефінітивного, компаративного, дескриптивного, типологічного, компонентного аналізу, методики лексичної трансформації, фразеологічної ідентифікації, етимологічного аналізу для інвентаризації та систематизації метафори в англомовному художньому дискурсі.
Актуальність теми. Оскільки дискурс є невід’ємною складовою процесу комунікації, дослідження його у різних аспектах є доцільним. Поруч із дискурсом завжди стоїть переклад, оскільки це головний інструмент міжмовної та міжкультурної передачі інформації. Поетичний дискурс та способи його перекладу менш досліджені, ніж інші види дискурсу, хоча поезії як такій та окремим творів присвячувалося багато робіт. Так само як і поезія, широко досліджуваною є і метафора, однак її функціонуванню як елемента поетичного дискурсу а також перекладу цього тропа в дослідженнях приділяється значно менше уваги, тому ця сфера залишається актуальною для подальшого опрацювання.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи – знайти оптимальні способи перекладу метафоризованих елементів у поетичному художньому дискурсі, визначити безпосередні функції метафори у художній комунікації як елемента творчої діяльності людини. Завданнями роботи є дослідити існуючі праці в окресленій сфері, розглянути традиційні підходи та методи дослідження в сфері поетичного дискурсу, на практиці проаналізувати основні підходи до перекладу метафоричних елементів.
Об’єкт дослідження – Образний простір метафори в англомовному поетичному художньому дискурсі.
Предмет дослідження – способи перекладу метафори в сучасній англомовній поезії, лінгвокогнітивний аспект функціонування метафори.
Наукова новизна. Підхід до явища метафори здійснюється з точки зору поетичного дискурсу, а не загальних філологічних постулатів. Сфера перекладу звужується до поетичного простору та увага концентрується на способах перекладу саме метафори. Узагальнено та зведено у єдиний алгоритм функції метафори та способи її перекладу.
Теоретичне та практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у подальших дослідженнях з цієї теми. Практична частина дослідження являє собою цінний наглядний приклад функціонування метафори, де чітко визначено її роль у конкретних випадках та можливі способи перекладу, що може стати корисним для розвитку наукових досліджень у обраному напрямку.
У ході дослідження поетичного художнього дискурсу, функціонування метафори в ньому, способів її перекладу було вивчено велику кількість праць з цієї теми, опрацьовано багато систем і підходів до явища поетичного дискурсу та метафори, які в різний час висувалися такими лінгвістами, як М. Блек, А. Харріс, Ю. Хабермас, О. О. Селіванова, С. В. Черкашин, В. Н. Телія, Н. Д. Арутюнова, Л. І. Бєлєхова, Г. О. Винокур та інші.
Поняття дискурсу дуже неоднозначне, тому визначається кілька варіантів його тлумачення: як зв’язного тексту у контексті численних супровідних фонових чинників – онтологічних, соціокультурних, психологічних тощо; як текст, занурений у життя; як замкнена цілісна комунікативна ситуація (подія), складниками якої є комуніканти й текст як знаковий посередник; як стиль, підмова спілкування; як зразок мовної поведінки в певній соціальній сфері, що має певний набір змінних.
Художній дискурс допомагає більш глибоко вивчити мовні константи в їхньому мовленнєвому втіленні. В процесі художньої комунікації відбувається інтелектуально-творча взаємодія між автором і читачем через посередництво художнього тексту (дискурсу), який має певну художню концепцію, виражає світогляд автора, містить стійкі ціннісні орієнтири, відображає літературні норми епохи, напряму.
Поетичний дискурс – одна із складових художнього дискурсу, що виникає у процесі художньої комунікації. Поетичний дискурс є потужним осередком емоційності, і має особливий вплив на реципієнта за рахунок віршованої форми, ритму, поетичних зворотів мови, особливої образності. Така особливість часто спричиняє труднощі при перекладі віршованої літератури. Як у поетичному, так і в прозовому художньому дискурсі широко застосовується такий художній засіб як метафора. Саме метафора у поетичному дискурсі та способи її перекладу стали головним об’єктом дослідження нашої роботи.
Метафора – один з основних прийомів пізнання об'єктів дійсності, їх найменування, створення художніх образів і породження нових значень.
Було детально розглянуто визначені різними вченими функції метафори, серед яких для подальших досліджень обрано класифікацію Чудінова. Він розрізняє когнітивну, комунікативну, прагматичну та естетичну функції, виділяючи в кожній окремі різновиди. Така схема на нашу думку найбільш стисла та змістовна і дозволяє повноцінно охарактеризувати функціонування явища метафори на практиці.
Багато вчених традиційно вважають, що головна функція метафори у віршовому тексті – естетична. Виконуючи її, метафора виступає як один із засобів реалізації естетичної функції мови, яка виявляється не тільки у звуковій красі тексту, вишуканості і смисломісткості слів, їх точності, влучності і водночас варіативності, а й у здатності мови творити образність.
Традиційно у лінгвістиці виділяють такі види метафори: стерта, різка, метафора-формула, реалізована та розгорнута метафора. Реалізація їх у віршових текстах позначена певною специфікою порівняно з іншими видами мовленнєвої діяльності. Зумовлено це функціями художньої літератури загалом та окремих жанрів зокрема. У практичній частині роботи ми відслідкували функціонування метафори саме у поетичному жанрі.
Також визначено основні прийоми, що застосовуються при перекладі метафори. Традиційно це прийом структурного перетворення, додавання, опущення, опрацювання, перефразування, калькування, заміна поняття, а також можливий повний переклад.
В процесі практичного дослідження стало очевидним, що домінуючою функцією метафори у поетичному дискурсі є естетична. Тим не менш, на прикладах поезії Вільяма Шекспіра, Оскара Уайльда, Персі Біші Шеллі та Шарлоти Бронте ми побачили, що метафора у поетичному дискурсі так само виконує комунікативну та когнітивну функцію. Варто відзначити, що у поезії різних авторів метафора втілюється у різних ракурсах та набирає на себе різних домінуючих функцій. Так, наприклад, з практичного аналізу ми бачимо, що у Шекспіра метафора порівну розділяє комунікативну та естетичну функції, також виконує когнітивну. Тоді як у проаналізованому уривку з вірша Оскара Уайльда очевидно, що домінуючою функцією метафори є естетична. Також на практиці було визначено, що найбільш застосовуваними перекладацькими прийомами при роботі з метафорою є структурне перетворення, перефразування, додавання та опущення. Часто виявляється можливим повний переклад, чому сприяє спільність метафоричних образів, що існують у свідомості людей двох різних культур.
У практичній частині роботи було прослідковано закономірності метафоризації елементів поетичного тексту та взаємодія між собою метафоризуючих та метафоризованих компонентів, їх розгалуженість. Наше дослідження наглядно підтверджує невід’ємність метафори від поетичного тексту, а отже і необхідність її переладу, її поліфункціональність, а також закріпленість поняття метафори у свідомості будь-якого реципієнта, що практично підтверджує її зв’язок не лише з лінгвістикою, але й психолінгвістикою, когнітивістикою та іншими науками, а це свідчить про актуальність метафори та її досліджень. Тож в роботі було визначено зміст художнього дискурсу, уточнено роль метафори в поетичному художньому дискурсі, визначено основні методи перекладу метафори. На прикладі поезії Вільяма Шекспіра, Оскара Уайльда, Шарлоти Бронте та Персі Біші Шеллі досліджено безпосередні функції метафори в художній комунікації та найбільш актуальні перекладацькі прийоми. Таким чином, мету роботи вважаємо досягнутою.
Помощь студентам и аспирантам в выполнении работ от наших партнеров
